На сьогоднішній день відсутні відповідні сучасним вимогам доказової бази дослідження ефективності монотерапії сульпіридом хворих з ПТСР. Разом з тим, цілком можливо і доцільно включення сульпіриду до схеми комплексного лікування ПТСР для підсилення дії антидепресантів (зокрема СІЗЗС, але бажано не циталопраму чи есциталопраму) з метою прискорення настання антидепресивного ефекту та його посилення, особливо при поєднанні депресивної, тривожної, астенічної та іпохондричної симптоматики.

Запитання є занадто загальним. Якщо мова йде про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), то оптимальною стратегією є поєднання психотерапевтичних методів з фармакотерапією антидепресантами з групи СІЗЗС (але бажано, не з циталопрамом та есциталопрамом). У випадку поєднання в межах ПТСР депресивно-тривожної симптоматики з астпнічними та іпохондричними проявами цілком можливим і доцільним є включення сульпіриду до схеми лікування. В більш легких випадках можливо обмежитися психотерапією.

В якості інструменту монотерапії депресій сульпірид не призначається. Але при неефективності (чи недостатній ефективності) класичних антидепресантів, при складному поєднанні депресивних симптомів з тривожними, астенічними та іпохондричними проявами доцільно використання сульпіриду в якості ад'ювантної (додаткової) терапії, особливо при депресіях легкої та середньої тяжкості.

Вік пацієнта необхідно враховувати при призначенні будь-якого лікарського засобу. Це особливо важливо при застосуванні препаратів, що впливають на ЦНС. Зокрема, у осіб літнього віку сульпірид слід призначати в дозі 50-75 % від стандартної терапевтичної, а також контролювати артеріальний тиск та можливість екстрапірамідних розладів.

Рак молочної залози є протипоказанням для прийому сульпіриду, який може впливати на рівень пролактину.